Зимний ветерок шевелил верхушки величавых сосен и елей. Красавицы, как мачты больших кораблей, они, покачиваясь, тихо пели песенку про зимушку- зиму:
Ты, мороз, не морозь - наши иголочки.
От метели, снежок, нас укрой.
Песенку мы поем: сосны и елочки
Хочешь жить веселей, с нами пой!
Услышав песенку деревьев, Ксю также начала тихо подпевать и побежала к лесу. Лес был совсем рядом. Сразу за огородом, была маленькая опушка с большим шершавым пнем, на котором летом и осенью росли красивые опята. Деревья окружали опушку, как великаны и охраняли это укромное место от зимних стуж.
Здесь, в затишку, Ксю всегда встречал зайчик в белой и пушистой шубке. Он ждал, когда Ксю принесет ему морковку или немного капустных листьев. Поднявшись на задних лапках, зайчик барабанил по холодному пню, выстукивая песенку про зимушку – зиму в такт деревьям, смешно и весело, поддергивая песенке в такт маленьким хвостиком.
Ксю очень любила маленького пушистого барабанщика и часто прибегала попеть со всеми вместе.
Весь лес распевал зимнюю песенку, а большие сойки и сороки даже подхлопывали своими красивыми крыльями в такт, рассевшись на ветках сосен.
Вот и сейчас, маленький барабанщик выстукивал мелодию на опушке.
Когда Ксю уже почти добежала до опушки, какая-то серая тень промелькнула рядом с нею. «Что это?» - подумала она. И вдруг поняла, что это большой коршун летел к опушке, чтобы схватить в свои страшные когти маленького пушистого барабанщика и унести в далекие леса…
Сначала она испугалась, а потом стала громко звать на помощь деревья! Грозно зашелестели сосны и ели своими кронами, все птицы с веток кинулись в рассыпную, а маленький друг – зайчик – увидел приближающуюся беду. Что было сил, он кинулся между деревьями в лес и успел спрятаться от страшного врага. А Ксю, что есть силы, махала своими красными рукавичками, отпугивая и прогоняя коршуна.
Грозный коршун испугался и кинулся прочь…
Ура, громко закричали деревья, ура! - громко закричала Ксю.
Вдруг откуда-то из под дерева, выскочил пушистый барабанщик – зайчик. Подскочил к Ксю и весело запрыгал перед ней, говоря: спасибо, и прося морковку. Ксю, угостив морковкой пушистого друга, низко поклонилась деревьям, благодаря их за помощь. Потом, усевшись на пенек, стала напевать зимнюю песенку. Сосны и ели подхватили песенку и она, как победный гимн дружбы зазвучала над лесом:
Вместе здорово, вместе весело!
Наша дружба крепка, как лед.
И веселую, зимнюю песенку
Друг подхватит и с нами споет!
Это – здорово, иметь друзей и петь веселую зимнюю песенку!
Прочитано 7188 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
