Этот мир опустеет однажды,
И в нем станет все вдруг словно прах.
Ты очнешься в безумии мрачном,
И увидишь лишь ужас и страх.
И ты вспомнишь себя таким сильным,
В миг, когда отказал ты Христу.
И ты вспомнишь, как небо просило,
Твое сердце открыться Ему.
Но не смог распознать ты в Нем силу,
Ты отвергнул величье Творца.
Гордость друг мой, весь мир погубила,
И она же погубит тебя.
Если б знал ты, как много страдает,
В мрачных узах тоски и огня.
Если б знал ты, как к жизни взывают,
Ты бы понял сегодня меня.
Не смотри же ты в бездну с надеждой,
Жизни нет там, хоть как не ищи.
Пролагай брат сегодня путь в вечность,
И всем сердцем ты Бога взыщи.
Анатолий Бляшук,
Вышгород Украина
Слушаю метал..., предпочтительно BLACK, DEATH, DOOM & GOTHIC..., но исключительно христианские коллективы)) e-mail автора:Revival_t@ukr.net сайт автора:личная страница
Прочитано 7633 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
